– Після армії сидів і думав, до чого б сили прикласти. Хтось прагнув стати космонавтом, журналістом, а я – ясновидцем. Книжок тоді ніяких не було, курсів теж. Зате був Радянський Союз і існувала стаття Кримінального кодексу, яка забороняла ворожіння. Ну що ж, не можна – а я доведу протилежне! Діяв інтуїтивно. Єдиними перевагами були навички психогностики і фізіономіки – за зовнішнім виглядом людей "читав" їхній психічний стан, характер.

– Яким був перший практичний досвід ясновидіння?

– Одна жінка на вулиці попросила мене підказати їй дорогу до готелю, вона була не місцева і заблукала. Довів її до номера і раптом помітив у неї над головою, де інші ясновидці бачать ауру (до речі, я її ніколи й не спостерігав), ніби кіно якесь – коридор, люди в білих халатах ходять. Емоцій – нуль. Відразу почав шукати раціональне пояснення: може, то бліки від вікна чи якийсь оптичний ефект. Тоді вирішив намалювати те, що бачу – фасад будівлі, коридор, кімнати, як відчиняються двері… Виявилося, я зобразив дитсадок, в якому вона була завідувачкою.

– А потім вас понесло…

– Просто потім стало зрозуміло, як виглядає провіщення, який це стан, як його добиватися і як керувати. Більшість людей, що до мене приходить, здатна до ясновидіння, інтуїції, назвемо це так. Єдина різниця між ними і мною одна. Я досяг того, щоб "воно" виходило не тоді, коли "хоче", а тоді, коли хочу я.

– Хто ваші клієнти? Певна річ, серед них найбільше жінок, які скаржаться на проблеми в особистому житті?

– Дійсно, але я б не сказав, що жінок набагато більше, ніж чоловіків – десь 55% на 45%. Більшість із вищою освітою, як мінімум середньою спеціальною. Недурні звертаються. І не боягузи. Як правило, ті, що бояться чогось, до ворожбитів не ходять.

Підкресліть, будь ласка, одну річ – я не беруся за кримінальні справи і не лікую. Можуть спитати: "Що ж він тоді робить?" А в житті є ще якісь проблеми? Повно. У решті я й намагаюся розібратися. А той випадок зі зникненням дівчини… Я просто хотів знати, чи зможу. Спробував, вийшло. Але зрозумів, що не можна туди втручатися.

– У ворожок усе помешкання в іконах. У вас не видно жодної. Чому?

– Невіруючий. Але маю сказати, що до мене й батюшки, і матушки приходять, у них свої проблеми також є. Іноді до мене приходять люди навіть з питаннями на зразок чи варто звертатися їм до церкви, "вдаритися" у віру, так би мовити. Деяким я кажу – ні, це не твоє, тебе це не врятує. Іншим, навпаки, раджу піти до церкви, для душі це буде корисно.

– Дивне прохання. Якщо вже відчуваєш потребу у вірі, навіщо йти по пораду до віщуна?

– Питання не в тому, що хочеться сьогодні, а в тому, як це бажання обернеться на все життя. Різниця між вами і мною в тому, що ви знаєте, що хочете, а я знаю, чим це закінчиться, скажімо, років через сорок. Жінки часто питають – чи виходити заміж за такого-то? Якщо прагнеш знати на період у 10 років, я відповім – так, виходь, з ним ти будеш щаслива. А якщо хочеш подивитися, у що твій вчинок виллється, то в жодному разі цього не роби, каятимешся.

– Ви не боїтеся гріха втручатися у долю людини, змінювати її?

– Змінити долю не можна. Жоден ясновидець нічого зробити в цьому плані не може. Ворожки пишуть у своїх об'явах – знімаю порчу, вінець безшлюбності, родове прокляття, замовлю на удачу, гроші… Принципова різниця між ними і мною ось у чому: вони все роблять за вас, ви тільки платите гроші, я ж нічого не роблю. Я – інформація. Впевнений: все, що у світі було, є і буде – все відомо. Тому моє завдання – пояснити людині, де на її шляху граблі лежать.

– А раптом наступить на ці граблі і порозумнішає?

– Тоді я скажу – наступи, закінчиться це добре. Ось історія. Жінка, підполковник міліції, слідчий УБОЗу, ставила багато запитань про майбутнє. Запитала і про долю дитини. Хлопчик маленький, ходить у початкову школу. Я їй кажу: "Через чотири місяці твою дитину зіб'є машина. Але май на увазі, якщо я помилюся (а я все-таки людина і можу помилитися. Господь Бог і той не знав, що Адам із Євою будуть у нього в раю яблука красти!), то цього точно не буде". Чи можна щось змінити в такій ситуації? Ні. Але все одно треба боротися за людину. Ця жінка боролася – проводжала сина до школи, зі школи, контролювала, як він був на вулиці. На вихідні поїхали в село до батьків. Село глухе, машин на одній руці можна порахувати. Якийсь чужий автомобіль заблукав. Їхав вузенькими вуличками повільно, водій шукав місце, де розвернутися. А в них ворота відчинені. Хлопчик грався у дворі і машина його й штовхнула… Все минулося, травми були не важкі. Ось вам і відповідь на запитання, чи можна уникнути долі.

– Ви говорите людині, коли вона помре?

– Якщо питає – кажу. Іноді буває дуже важливо це знати, щоб устигнути закінчити всі справи, розраховувати на щось. Буває, я не говорю людям гарні речі, бо відчуваю, що тоді вони втратять всю яскравість неочікуваності. Та це винятки, в 90% я говорю все, що бачу. Завжди раджу без фанатизму ставитися до прогнозів і не відключати "соображалку". Була така історія. Питає дівчина: "Коли в мене будуть діти?" Я подивився, кажу: "У 28 років в тебе народиться хлопчик". Через деякий час я дізнаюся, що вона у 25 років зробила аборт. "А от Шестов сказав, що в мене у 28 років хлопчик з'явиться!" Фанатики! Ну прийди ти, спитай, як так сталося, що робити…

– Як ви знаєте майбутнє? Не на вухо ж його хтось розповідає…

– Наче як кіно. Важко пояснити, але бачу екран, на ньому видно все – минуле, теперішнє і майбутнє людини. Це дуже тяжко, тому в день я приймаю 2-3 особи.

– Ви собі ворожите?

– Ні. Ні собі, ні дружині, ні дітям. І твердо переконаний, що без нагальної необхідності до ворожок ходити не слід. Це як укол. Він начебто корисний, але колотися просто так не варто, можна занести якусь заразу, правда? Заради цікавості я не раджу нікому і ніколи ні до кого не ходити. Є проблема, питання життя й смерті – тільки тоді. Власне кажучи, в світі, як правило, всі люди, які "на передовій", – бізнесмени, воєначальники, керівники, до ворожок і ясновидців ходять, адже працюють за межами достатньої інформації.

– А перші люди держави, області зверталися до вас по послуги?

– Відповім так: перших осіб держави у мене не було. Всі інші – без коментарів. Я не маю права називати жодних прізвищ. Хочете розповім приклад? Кілька років тому була у мене зустріч в МНС України. Зі мною розмовляли три досить-таки поважні чиновники міністерства. Я розповів кілька історій зі своєї практики. Після цього вони заявили, що зацікавлені у співпраці. Але, кажуть, ми організація бюджетна, коштів немає, чи не можете ви за свої гроші до нас їздити і все розповідати… В мене дружина-інвалід, троє дітей, мені їх годувати треба. Я не можу забрати гроші у дитини й поїхати в Київ! На тому все й закінчилося.

– Чи знали ви про загорання потяга з фосфором у Львівській області? Про Чорнобиль?

– Ні, чого не знав, того не знав. Що Радянський Союз розвалиться – знав. Про пожежу на Останкінській вежі у Москві. Про всіх президентів – і Клінтона, і Буша, і наших українських. Про чеченську війну. Ще молодим довелося проїжджати через Грозний. Я вийшов тоді на перон і побачив зруйноване місто… Але в чому сенс цього знання? Я намагаюся дізнатися тільки те, що люди можуть реалізувати з користю для себе. Ось перед Новим роком до мене зверталися з одного з телеканалів і прохали, щоб я виступив з прогнозом. Коли до мене приходять люди, моє завдання розповісти те, з чого вони зможуть мати користь для себе, аби соломки змогли підстелити, а не ставили хрестики "збулося – не збулося". Ну що з того, що я знаю, що того політика вб'ють, а цей поїзд зійде з рейок. Що я можу сказати українцям такого, щоб вони з цього мали користь? Тому я відмовився.

– І до яких корисних для українців змін призведуть дострокові парламентські вибори?

– Кращих змін не буде. В принципі, мені не варто бути таким категоричним, але я хочу сказати: відтоді, як існує незалежна Україна, я жодного разу на вибори не ходив. Я знав, хто є хто і чим все закінчиться. На початку розмови я попередив, що за кримінал не беруся. А політика – це кримінал у квадраті.